Бібліографічні відомості про життя Ріхтера Жана Поля

Ріхтер Жан Поль

Жан Поль (фр. Jean Paul, справжнє ім’я Иоганн Пауль Фрідріх Ріхтер, ньому. Johann Paul Friedrich Richter; 21 березня 1763, Вунзидель, Баварія — 14 листопада 1825, Байрейт) — німецький письменник, сентименталіст і преромантик, автор сатиричних творів, естетик і публіцист. Псевдонім (офранцуженную версію власних імен) взяв із преклоніння перед Жаном Жаком Руссо

Жан Полю належить знаменитим вираження, що стало, світова скорбота (ньому. Weltschmerz).

Син сільського пастора, уродженець Вунзиделя, він провів юність у позбавленнях, був студентом у Лейпцизі й, не закінчивши, внаслідок бідності, курсу, жив частками уроками; до літератури він звернувся лише в надії добути письменством засобу кжизни.

Ще під час студентства він видав сатиричні нариси: «Gronlandische Processe» («Гренландские процеси», Берлін, 1783–1784), але ні цей добуток, ні «Auswahl aus Teufels Papieren» («Витримки з паперів чорта», Гера, 1789) не мали великого успіху

Будучи тут прямим наслідувачем Свифта й Гиппеля, Жан Поль відрізняється від останнього глибоким сентименталізмом, що знаходить у нього вираження в улюбленій літературній формі сентиментального настрою — в ідилії. «Leben des vergnugten Schulmeisterlein Wuz» (Життя пребагато задоволеного учителишки Марія Вуца з Ауенталя, 1790) перейнята вже характерними рисами більших творів Жан Поля; автобіографічний^-автобіографічний-суб’єктивно-автобіографічний елемент займає в них і згодом видне місце

Наступний великий добуток — «Die unsichtbare Loge» (1793), біографічний роман, що не був кінчений автором, тому що під час його створення змінився напрямок описуваних їм подій. Залишивши частки уроки, Ріхтер був тоді безвісним шкільним учителем у баварському містечку Шварценбахе.

Голосна слава оточує його ім’я відразу після його наступного добутку: «Hesperus oder 45 Hundspottage» (Геспер, 1795); співчутливе зображення героїні роману робить його кумиром його співвітчизниць, до яких він так підходив своєю сентиментальністю

Його звичайний недолік — неуменье розподіляти матеріал, безладний характер, непослідовність усього добутку — помітний і тут, але викупається рисами проникливого гумору, увагою до життєвим дрібниці й вдумливою полегкістю до людських слабостей

Загальне поклоніння оточувало його в Байрейте, куди він їздив неодноразово в найближчі роки; тут він зійшовся з Осмундом, купцем-євреєм, сприятливий вплив якого відзначають біографи Ріхтера

Повторивши в «Quintus Fixlein» (1796) свій улюблений сюжет — ідилічне зображення життя вчителі, — Ріхтер надрукував незакінчені й менш удалі «Biographische Belustigungen unter der Gehirnschale einer Riesin» (1796), додаток до яких, «Salatkirchweih in Obersees» — чудовий зразок гумористичної й реалістичної ідилії

Із цього ж часу починає виходити у світло роман » Blumen-Frucht — und Dornenstucke, oder Ehestand, Tod und Hochzeit des Armen-Advocaten Siebenkas» (Зибенкез, 1796–97), де у двох героях — м’як і зухвалий^-зухвалому-зухвалім-насмішкувато-зухвалому — явно відбилася подвійність натури самого автора

Зростаюча популярність Жан Поля обертає на нього увага веймарского кружка; він одержує звідти гроші й запрошення приїхати для особистого знайомства

Але поїздка Ріхтера й привітний прийом двору не спричинили зближення його з великими поетами: Ґете й Шиллер були люб’язні, але холодні з обдарованим письменником, що, у своєму буржуазному запереченні їх «Kraftgenialitat», здавався їм лише зразком філістерства

Від запрошення зайнятися вихованням принців Гогенлое Жан Поль відмовився, знаходячи, що сторонні заняття можуть шкодити його творчості

У період часу з 1797 до 1804 р., Жан Поль видав ряд наукових і художніх творів: «Jubelsenior», «Kampanerthal oder uber die Unsterblichkeit der Seele» (результат знайомства із критичною філософією), «Palingenesien» (1798), «Jean Paul’s Briefe und bevorstehender Lebenslauf» (1799 — статті різноманітного змісту), «Clavis Fichtiana» (1800 — проти Фихте) і ін. Нарешті, в 1802 р. він закінчив багаторічну роботу над «Титаном» — головним твором Жан Поля

В «Titan» (1800–1803, з доповненням: «Komischer Anhang zum Titan») викладається історія розвитку німецького принца, що виріс, не знаючи, хто він, і повинен облагодіяти країну, де йому призначено правити

Щирий зміст книги — протест проти ідеалів «штурм унд дранга», антититанизм. «Герой — здорова людина; довкола нього хворі гинуть: ефірна, одухотворена Ліана, його перша любов, екстравагантна титанида Лінда, його друга любов, титанічний розпусник Рокайроль, його друг і суперник, геніальний гуморист Шоппе, що керував почасти його вихованням і скінчила божевіллям» (Шерер).

Незважаючи на деякі реальні риси, вибір середовища, малознайомої авторові й невластивої його «фламандському» стилю, пояснює невдалі сторони цього добутку. Автор начебто відчув це й у своїх «Flegeljahre» (Бешкетні роки, 1804–1805) повернувся до гумористичного зображення простого життя. «Flegeljahre» повторюють мотив «Зибенкеза»: і тут особистість автора роздвоюється у двох образах — неспритному, сентиментальному, непрактичному Вальте й сміливому, самовпевненому, уїдливому Фульте.

У цей час Жан Поль, женившись у Берліні, жив у Байрейте й готовив до печатки дві наукових праці, що доставили йому на батьківщині таку ж популярність, як і його художні твори. «Vorschule der Aesthetik» (Підготовча школа естетики, 1804) займає видне місце в історії німецької естетики; загальна система недостатньо ясна, виклад страждає недоречною образністю, але величезна начитаність і ряд тонких зауважень, цікавих і тепер, повідомляють працю більшу цінність; особливе значення мають відділи про гумор, про комічний, і т.п. «Levana oder die Erziehungslehre» (Левана, або Вчення про виховання, 1807) також коштовна не загальною системою, несамостійною й ненової, але безліччю вказівок досвідченого, спостережливого й утвореного практика

Слідом за цими роботами Жан Поль знову звернувся до публіцистики, який з жаром займався в молодості. Переконаний демократ і послідовний прихильник принципів 1789 р., він мав особливу підставу ратувати за них тепер, у час Наполеонівських воєн і приниження Німеччини («Freiheitsbuchlein», 1805, «Dammerungen fur Deutschland», 1809); воля думки була основним скарбом, якого він домагався; поряд із цим він не утомлювався проповідувати, що головною умовою національного відродження є моральний підйом («Friedenspredigt an Deutschland», 1809).

У той же час він почав ряд дрібних гумористичних розповідей: «Des Feldpredigers Schmelzle Reise nach Platz», «Dr. Katzenberger’s Badereise» (1809), «Leben Fibels» (l811), «Der Komet oder Nicolaus Markgraf» (Комета, або Микола Маргграф, 1820), у яких бичуються фантастичні захоплення, настільки властиві німецьким мрійникам

Збірник статей і розповідей «Museum» (1815), «Erinnerungen aus den sch onsten Stunden fur die Letzten» (1815), «Kleine Bucherschau» (1825) — найбільш видатні з його останніх добутків. Перед смертю він готовив повне зібрання творів, що з’явилося вперше в 1826–28 р. (60 тт., а разом з посмертними добутками — «Wahrheit aus Jean Paul’s Leben», «Selina oder die Unsterblichkeit der Seele» і ін. — 65 тт.).

У Росії середини XIX століття творчість Жан Поля бути досить добре відомо читачам завдяки діяльності перекладача й пропагандиста його творів И. Е, Бецкого.

У радянський період важливим дослідником творчості Жан Поля був В. Г. Адмони.

— Твору* Samtliche Werke. Historisch-kritische Ausgabe, [Bd 1–30], Weimar — B., 1927–64 (изд. незаконч.}* Werke, Bd 1–2, B.-Weimar, 1968; Briefe, Bd 1–5, 7–9, [Weimar — В., 1954–64 (изд. незаконч.)* листа Жан Поля до Якоби (1828), Фоссу (1839), Ренаті Отто («An eine Jugendfreundin», 1858);

— Роботи про Жан Поле* Forster, «Denkwurdigkeiten aus dem Leben J. P. F. Richters» (1863);* «Jean Paul, sein Leben und seine Werke» (Байрейт, 1862);* Henneberger, «Jean Pauls Aufenthalt in Meiningen» (1862);* Spazier, «J. P. Richter» (1823);* J. Plank, «J. Pauls Dichtung im Lichte unserer nationalen Entwickelung» (1867);* Wirth, «Richter als Padagog» (1863);* Nerrlich, «J. Paul und seine Zeitgenossen» (1876 і 1889);* Fr. Vischer, «Kritische Gange»;* Muller, «J. P. und seine Bedeutung fur die Gegenwart» (1894);* Muller J., Jean Paul…, Lpz., 1923;* Berend E., Jean-Paul-Bibliographie, Stuttg., 1963.* Бєлінський В. Г., Рецензія на «Антологію з Жан-Поль Ріхтера», Полн. собр. соч., т. 8, М., 1955;* Шахів, «Ґете і його час»* біографія в «Світочі» (1861, № 3).* Адмони В. Г., Жан-Поль Ріхтер, у збірнику: Ранній буржуазний реалізм, Л., 1936;* Історія німецької літератури, т. 3, М., 1966

— Переклади на російську мову* Переклади «Сучаснику» (1838, № 12; 1841, № 22)* «Антологія з Ж.-П. Ріхтера» (Спб., 1844).* Зибенкез, Л., 1937.* Підготовча школа естетики/ Вступ. стаття, сост., пров. і коммент. Ал. В. Михайлова. М.: Мистецтво, 1981 (Історія естетики в пам’ятниках і документах)* [Мертвий Христос говорить із вершини світобудови про те, що Бога немає (пров. К. Блохіна) // Логос. 1994. № 6.]* Сон про поле бою. // Чарівна гора. № 12. 2006. С.532–539 (пров. И. А. Болдирева)* Лист про філософію // Історико-філософський альманах. Вип. 2. М.: Сучасні зошити, 2007. С. 322–330. (пер. И. А. Болдирева)


Понравилась статья? Поделиться с друзьями: