Бібліографічні відомості про життя Мальро Андре

Мальро Андре

Андре Мальро (фр. Andre Malraux, 1901–1976) — французький письменник, культуролог, герой Французького Опору, міністр культури в уряді де Голля (1958–1969). На його роботах «виховувалися» такі видатні французькі філософи й письменники, як Альбер Камю й Жан Гренье.

Жорж-Андре Мальро народився 3 листопада 1901 року в Парижу, Франція, у родині французького банкіра. В 1905 році його батьки роз’їхалися, а незабаром і розвелися

Вихованням хлопчика займалися мама й бабуся по материнській лінії — Берта й Адрианна Лами (Berthe Lamy, Adrienne Lamy).

Його батько, Фернанд-Жорж Мальро, Андре вчився в ліцеї Кондорсе й Національній школі східних мов, де дуже рано захопився природознавством, і зокрема антропологією, археологією, а також історією

Мальро придбав популярність в 1925–1927 роках, діючи на стороні комуністів проти Чан Кайши під час громадянської війни в Китаї. В 1929 році досліджував греко-бактрийское мистецтво в Афганістані. Китайські враження відбилися в романі «Доля людський» (1933), що приніс авторові всесвітню славу

Не розділяючи ідеї марксизму, Мальро активно виступав проти настання фашизму, очолював суспільний рух за звільнення ернста Тельмана й Георгія Димитрова.

Під час Громадянської війни в Іспанії командував добровольчою ескадрильєю на стороні республіканців. Після початку Другої світової війни біг з німецького полону й керував спочатку партизанським з’єднанням, а потім і армійською бригадою

Після закінчення війни Мальро поставив хрест на художній творчості й увімкнувся в громадське життя як соратник генерала де Голля, що відповідав у його партії за ідеологію й пропаганду. Призивав до міжнародної ізоляції СРСР, був одним з теоретиків холодної війни

Найбільш значні післявоєнні добутки Мальро — трактат по філософії мистецтва «Голосу безмовності» (1951), у якому затверджується трансцендентна сутність художньої творчості, і автобіографія «Антимемуари» (1967), у якій автор передає свої бесіди із провідними діячами того років — такими, як Джавахарлал Неру й Мао Цзедун.

Романи* «Завойовники» («Les Conquerants», 1928) — про спробу зробити переворот у Кантоні;* «Королівська дорога» («La Voie royale», 1930);* «Доля людський» («La Condition humaine», 1933) — про змову з метою створення нового Китаю;* «Роки презирства» («Le Temps du mepris», 1935);* «Надія» («L’Espoir», 1937) — про громадянську війну в Іспанії;* «Орешники Альтенбурга» («Les Noyers de l’Altenbourg», 1942).* Чорний трикутник: Шодерло де Лакло — Гойя — Сен-Жюст* Антимемуари (уривок)

Нагороди* Офіцер ордена Почесного легіону* Компаньйон ордена Звільнення (17 листопада 1945 року)* Військовий хрест 1939–1945* Медаль Опору з розеткою* багато іноземні орденів і медалі


Понравилась статья? Поделиться с друзьями: